Taras Yavorskiy
google+ twitter pinterest vkontakte

Працювати в міжнародній компанії та навчатися на магістратурі? Легко! А ще займатися громадською діяльністю та надихати людей на незабутні подорожі. Є така мудра порада – не поспішай за всім, зосередься! Але Тарасу Яворському це точно не підходить. Після семестру у Краківському економічному Університеті, він приєднався до створення міжнародної маркетингової компанії Lagom Int, у якій зараз працює Адміністративним директором. Він встигає поєднувати чимало справ і жити життям, яке йому подобається. В чому секрет? UTrend знає і ділиться з тобою!

Тарасе, у тебе насичений графік, багато справ і широкий спектр діяльності. Як тобі вдається тримати марку скрізь?

Якщо є бажання і мотивація, то нічого не може тебе спинити. Більшість людей знаходить час на те, чого вони хочуть. Мене мотивують перемоги, вони потрібно кожному з нас для саморозвитку. Кожного дня потрібно прокидатися з думкою “Що важливе я можу зробити сьогодні?”.

Я певен що в нашому житті дуже багато подій відбуваються за принципом «в потрібному місці, в потрібний час, з потрібними людьми». Треба займатися тим що тобі подобається, викладатися на максимум і тримати образ бажаного у своїй голові.

Мій батько був держслужбовцем і за все життя він не зміг добитись чогось суттєвого. А мені здається, що в нашому житті реально досягти того, що ти забажаєш. Я з ним спілкуюся і кажу, що він може досягти будь-чого. Але він завжди мені відповідає, що він вже старий і йому до цього далеко, що в його житті вже нічого не зміниться. А я хочу йому доказати, що в житті можна досягти будь-чого, скільки б років тобі не було.

Мотивація – це показати родичам, друзям, знайомим і собі, що в світі реально все, головне уявити це в голові, рухатися до того кожен день і якось боротися з поразками. Є багато людей, які ставлять перед собою глобальні цілі, але вони не вміють долати невдачі. Як тільки щось йде не так – вони відразу опускають руки. Сьогодні в багатьох випадках люди не мають довготривалої мотивації

Чому ця мотивація зникає? І де її шукати?

В самому собі. Мені здається безглуздим чекати її від зовнішнього світу, тому що він впливає негативно.

Все, що я роблю в офісі, мені дуже подобається і це переноситься в спілкування з людьми. У моєму оточенні є дуже багато хороших людей, які також хочуть щось змінити в цьому світі і чогось досягти. Спілкування з ними дає мені відчуття, що я не один. Можливо, це й тому, що ми живемо у Львові. Мені подобається кожного ранку прокидатися, гуляти цим містом. Часто допомагає знайти вихід із складної ситуації - вихід із своєї зони комфорту.

yavorskiy

Ти на початку сказав що не варто зосереджуватися на негативі, треба думати позитивно. А якщо ці студенти, що закінчують університет, магітсртатуру, кажуть, що тут немає роботи і вони обов’язково звідси виїдуть? Який аргумент їм запропонувати?

В першу чергу запитати, чи вони пробували (сміється). Коли мені запропонували приєднатися до компанії, в якій я зараз працюю, моїм першим завданням було знайти команду. Я тоді також думав, що в Україні роботи немає, тому й людей знайду дуже швидко. Але як виявилось, багато людей шукає одразу золотих гір, або легкого хліба, зараз мало людей, які готові брати на себе відповідальність, проявляти ініціативу. Тому, якщо ти адекватна людина, маєш певні навики, постійно їх вдосконалюєш, то в Україні зможеш дуже класно реалізуватися. Я відчуваю, що зараз за хороших спеціалістів йде боротьба і тому підбирати персонал досить складно. Важлива не тільки освіта, але і самоосвіта. В наш час, якщо ти не ведеш активне життя, то не варто розраховувати, що в тебе з’явиться щось класне, а якщо людина постійно розвивається, пробує щось нове, то й життя її не буде тільки сірими буднями.

Це досить неочікуваний мікс – робота в міжнародній компанії провідним менеджером та громадська діяльність. Що стимулює тебе знаходити час працювати для інших безкорисливо?

Громадська діяльність приносить мені задоволення. Я спілкуюся з однолітками, ми організовуємо проекти, які допомагають іншим стати кращими людьми. Я впевнений, що успіх залежить від твого середовища. Треба оточувати себе правильними людьми і допомагати оточуючим ставати кращими.

Ти щаслива людина?

Звичайно. Наше життя циклічне, ми не можем цього уникнути. Важливо правильно розставляти акценти. Наприклад, багато людей як говорять: от, живемо в Україні, все погано, скрізь корупція, треба виїжджати закордон. А з іншого боку, ти розумієш, що тут можна побудувати великий бізнес, багато європейських компанії відкривають свої офіси в Україні. Коли країна стає на ноги появляється безліч можливостей,, на відміну від країн, де усі системи уже сформовані. Побувавши у 30 країнах, я зрозумів, що де б ти не був, ти завжди береш з собою самого себе, чогось особливого немає ніде. Звичайно десь є свої плюси, але і мінуси також.

Розкажи про свою найбільш божевільну подорож.

Якось, після проекту в Італії, я зрозумів, що хочу ще кудись поїхати. Я вернувся до Львова. Перший день після приїзду знайшов дешеві авіаквитки із Варшави до Стокгольма і написав кільком людям з пропозицією поїхати зі мною. Тогочасна голова осередку ФРІ Христина Жук сказала, що вона готова. На другий день після приїзду ми вже виїхали на Варшаву. Зібрали швиденько речі. Знаючи, що там дуже дорого, ми закупили купу продуктів і взяли палатку на випадок, якщо не буде де жити. А я серйозних доходів на той момент не мав, і грошей, щоб десь там прожити 14 днів, в мене не було. Тому наші рюкзаки складалися на 2/3 з речей і на 1/3 з різноманітних продуктів. В аеропорті можна було взяти з собою лише 10 кг, а у нас було по 15 кг на кожного. Ми почали просто там вдягати на себе речі. Я летів в літаку в двох шортах, двох штанах, двох футболках, светрі, куртці і ще в кишені понакладав всього.

Після прибуття в Стокгольм ми подорожували автостопом і все житло шукали через Couchsurfing. Індус, в якого ми жили в Стокгольмі, просто залишав нам ключі від квартири зі словами «робіть що хочете, я на роботу». Такий рівень довіри до незнайомих людей мене просто вразив! У нас би точно не кожен залишив ключі незнайомцю, та хіба навіть і не пусти його додому.

Дорогою назад ми ледве добралися до Копенгагена автостопом. Під час подорожі мені прийшло повідомлення, що наш літак з Копенгагена у Варшаву відмінили, і на найближчіі дати вильотів не планується. Тому ми добирались іншим шляхом. Через Балтійська море і Берлін.



Хочеш дізнатися більше? Зареєструйся, приходь і почуй спікера
4 лютого 2017 року в актовій залі Університету Франка!

google+ twitter pinterest vkontakte

Партнери University Talks @Lviv

lviv First step lnu utrend hpilosophy УКУ Velykoho Bazhayte
BERTA Nash Format Zdorova Voda Radio Skovoroda
Українська академія лідерства Maslo TOM Добрий вечір StudRada Kitchen Lviv Добрий хліб FRI
ТРК-Львів Ipress ua Studway UAK AIESEC
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК

© NGO UTrend. All rights reserved