Roksolana Mudrak
google+ twitter pinterest vkontakte

Чим вражає Роксолана Мудрак? Це крихітка-білявка, яка може задати жару! Вона не чекає нагоди, не шукає зручних моментів, а сама робить можливості. Хоча Роксолана стверджує, що стала депутатом Перемишлянської міської ради чи не випадково, UTrend з впевненістю заявляє, що ця людина на своєму місці, а попереду в неї далекі горизонти! Якою є влада зсередини і чи все воно в тих сірих барвах, якими нам малюють, ми розпитували, дискутували і уважно слухали.

Роксолано, а тепер давай по порядку. Коли почалося таке активне життя? Депутат Перемишлянської ради, багато відповідальності. Коли ти прийшла до розуміння, що тобі це потрібно?

Я завжди була активною, от щось мене тягнуло. В нашому місті є такі дуже кльові люди, з якими я почала оцю активну громадську діяльність. Є такий Юра Танасійчук, Богдан Петрів, які створили сайт нашого міста. Місто невелике, тому активних людей видно зразу і їхню діяльність теж. Я стала студенткою, пішла на журналістику і потім вийшло так, що я почала дописувати до цього сайту, і, відповідно, вже брала активнішу участь в тих проектах, що вони придумували.

Потім постало питання, що робити далі в місті. Чесно кажучи, не хотіла іти в депутати, тому що я мала вступати в УКУ, а це якраз було рік тому, у 2015. Юра мені каже: «Вперед, іди», а я кажу: «Юра, краще через два роки». Тоді, згідно з законом, 30% членів партії повинні складати жінки. Я вирішила, що для вигляду піду. Чесно, нікому навіть не казала, що балотуюся. І потім побачила сусідку в магазині, вона підійшла і каже: «Роксолана, ми зібрали сусідів, домовилися, що будемо за тебе голосувати». Я була шокована. Так вийшло, що я взяла свій округ і стала депутатом міської ради.

Ти при владі. Але стереотип говорить, що у всіх бідах винна саме влада. На тебе не летять ці горіхи?

З мене друзі завжди приколюються, що «ти депутат, в тебе купа грошей». Треба розуміти, що це дуже маленьке місто, я навіть не називаю це політикою. Горіхи б летіли, якщо я була б в районній раді. Тут, в місті ти приходиш з якимось креативом, з якоюсь ідеєю, щось пропонуєш. Це як «господарка». Влада полягає в тому, що в тебе є більше повноважень для того, щоб щось змінити в місті і сказати: «Що це таке? Чому ви так прибираєте? Чому ви так зле робите?».

Зараз ти задоволена, що ти там?

Ну, я не задоволена тим, що я мушу вчитися і не роблю те, що хотіла би робити.

А що б ти хотіла робити?

Я б хотіла зробити місто яскравішим. У нас є така галявинка в лісопарку, де стоять лавки, вони всі порозвалювалися, там постійно сміття… Люди чому ходять в ліс? - На шашлички, попити пиво, горілочки і лишити це все сміття і піти. І це реально так. Я розумію, що не в кожній компанії є свідома людина, яка скаже: «Це твоє місто, ти тут сам гадиш, візьми і прибери після себе!». В нас цей парк дуже страшний, ми хотіли його зробити більш сімейним, поміняти ці лавочки, поставити баки для сміття. Так само й інші парки. Щодо одного міська рада вже написала проект, де в нас є перший в місті критий майданчик, стелений штучним газончиком, це ми виграли проект і вже роботи майже всі проведені, то я вже дуже рада. Це не зовсім моя окрема заслуга, це мер і ті добрі люди, які дали нам гроші на проект з встановлення дитячих майданчиків. Ми хочемо це продовжити. Ми написали проект зі встановлення велопарковок. Я дуже рада, що ми це зробили. Але завжди є ці старші, а інколи і не старші люди, які кажуть: «А нащо?». От ми встановили ці велопарковки, а окремі депутати кажуть: «Та кому вони потрібні?». Якщо ви влітку не їздите на велосипеді, то це не означає, що це не робить ніхто».

Все починається з свідомості людини. Ми вже стикаємось з тим, що люди несвідомо ставляться до подібних нововведень, в них навіть немає причин відмови від того, або причин щоб діяти краще. Як донести до людини, що «це нам потрібно! Ми за це відповідальні!»?

Напевно, треба просто пояснювати людям, якщо ми думатимемо тільки про сталі основні речі, щоб були дороги, каналізація, світло, ми не рухатимемось далі. Зараз молодь часто виїжджає з міста, дуже мало молодих людей, які після навчання хочуть повертатись в такі міста, як Перемишляни. Я теж часто задаюсь питанням, чи залишилась б я в Перемишлянах. Напевно, тому я і почала займатись громадською діяльністю, бо хочеться зробити місто таким, щоб не соромно було сказати: «От, я з Перемишлян! Місто класне, бо в нас є куди піти, на що подивитись, що показати, і в нас не тільки церкви!»

Roksolana Mudrak



Ти бачиш найкращу реалізацію своїх зусиль саме в Перемишлянах? Ти не думаєш про те, щоб очолити громаду, область чи про Верховну раду? У будь-якому разі, політика – це служба для народу. Обрані громадянами люди повинні працювати для людей.

Зараз ти мене просто в глухий кут женеш! Я йшла в міську раду, знаючи, що я там буду два роки. Бо ми знали, що за два роки буде обов’язкова децентралізація, тобто кожне місто має створювати ці громади, відповідно мали б бути нові вибори. Якщо буде громада, можливо, я піду далі балотуватися в депутати, але я б вже тоді зовсім по-іншому працювала. Я б чітко продумала програму, що можна робити. І це вже трохи таки політика, бо ти маєш розуміти, що, де і як, чим селам можна допомогти. Тоді вже треба думати про ті гроші, які ти маєш і куди ти можеш їх вкласти в ширшій географії і перспективі. Поки що лише місто, ніяка там обласна рада, ніяка Верховна Рада.

Роксолано, що далі з журналістикою? Є якісь нові проекти?

Звісно! У нас в п’ятницю якраз перше інтерв’ю разом з Володимиром Бєгловим! Проект називається Majority of minorities. Це філософія того, що немає абсолютної більшості, яка все вирішує. Тобто світом і, зрештою, політикою керують меншості. Коли роблять дорогу, то не думають, щоб підходило тільки здоровим, думають так само про інвалідів, про мамів з колясками, які будуть там на бордюр виїжджати, щоб їм було це зручно. А більшості що до того? Переступив та й нормально.

Розкажи про мотивацію і про твої цінності.

Про цінності. От я хочу людей витягнути з цього традиційного суспільства, де має бути мужик господарем, а жінка вдома сидіти. Я хочу відійти від того. Щоб не думали, що якщо ти гомосексуаліст, то ти фу-фу-фу, вигнати тебе з міста і заплювати. Моя мотивація була в тому, щоб щось міняти. Я колись казала, що я за справедливість, але тепер розумію, що справедливості нема. Я колись повторювала, що не можете ви так жити, що це ваше місто, що ви маєте думати про майбутнє покоління! Ми живемо зараз тут, і маємо робити все для того, щоб наступному поколінню було легше жити в цьому світі.

Є така картинка в інтернеті, де чоловік підмітає вулицю і одна мама каже сину : «Ти маєш добре вчитися, щоб не працювати так як він», а інша мама повчає: «Ти маєш добре вчитися, щоб зробити його життя легшим». От мені здається, що в мене десь така філософія.

Ти класний приклад того, що якщо ти хочеш жити в кращому світі, то ти можеш сам його зробити. Ти намагаєшся, але твої зусилля - це завжди крапля в морі. 25 років незалежності - звучить дуже гучно, але реабілітація після складного режиму йде дуже важко. Чи ніколи не було в тебе такої думки, що ти стараєшся, ти щось робиш, але може цього замало?

Буває образливо, що я йду, а мої однокласники такі: «Ну, депутат, і що ти зробила?», я їм за велопарковки кажу, а вони такі: «Велопарковки? ну можна було б зробити і більше…». І ти такий стаєш й думаєш: «Ну як так?.. я пишу проекти, щось думаю, хвилююсь, щоб комусь сподобалось, а всі «Ну і що, можна би було дорогу десь там покласти». За ті 12 000 в які обійшлись парковки, навіть метр не покладеш тої дороги! І я собі думаю, що не треба слухати. Робити!

Я постійно замислювалась над тим, що може змінити молодь: я хочу, щоб українці були кльові, щоб це була здорова сильна нація, я хочу, щоб всі були козаки, такі прекрасні, але що я для того роблю? Якщо я десь там ходжу і так само п’ю, спортом не займаюся, то що я міняю? Яке з мене тоді прогресивне покоління, що змінює країну? Я просто почала думати: «А хто це має робити, хто це має починати?» Ти маєш сама собі ткнути пальцем і сама собі сказати: «Я маю змінюватись, я маю бути класною, я маю бути прикладом здорової людини і маю робити так, щоб оточюючі дивилися на мене і казали: «Ух, молодець, можливо, я теж спробую так?». І, напевно, така моя філософія і такий підхід. Ходити і когось переконувати, коли ти сам цього не робиш – це рух до колективної безвідповідальності, рух до занепаду нас, як щасливої нації.

Слухай Роксолану щоп’ятниці протягом місяця о 18 годині на радіо SKOVORADA в проекті нашого улюбленого модератора Володимира Бєглова Majority of minorities.



Хочеш дізнатися більше? Зареєструйся, приходь і почуй спікера
4 лютого 2017 року в актовій залі Університету Франка!

google+ twitter pinterest vkontakte

Партнери University Talks @Lviv

lviv First step lnu utrend hpilosophy УКУ Velykoho Bazhayte
BERTA Nash Format Zdorova Voda Radio Skovoroda
Українська академія лідерства Maslo TOM Добрий вечір StudRada Kitchen Lviv Добрий хліб FRI
ТРК-Львів Ipress ua Studway UAK AIESEC
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК

© NGO UTrend. All rights reserved