Liubomyr Shymkiv
google+ twitter pinterest vkontakte

Українська Академія Лідерства – це молодий і амбітний проект. Він постав на хвилі соціальних змін, яку приніс Майдан, і оголосив своєю місією відібрати найкращих, щоб сформувати справжніх відповідальних лідерів. Львівський осередок відкрився тільки у жовтні 2016 року, а хлопці та дівчата в синіх худі все частіше появляються на найкрутіших львівських івентах по саморозвитку. UTrend радий представити вам нашого спікера, менеджера УАЛ у Львові Любомира Шимківа. Для нього неформальна освіта переросла з особистого зацікавлення в справу життя. Що найбільше захоплює та надихає його в роботі з молодими українцями та які виклики постають перед майбутніми лідерами вже сьогодні – читайте далі!

Любомире, знаю, що до Української Академії Лідерства в тебе був довгий шлях. Розкажи, що саме привело тебе сюди?

Я з 14 років в Пласті, займався активною роботою з молоддю, потім мав можливість очолювати тернопільський Пласт. Саме в цей період я дуже захопився неформальною освітою і ми створили Школу молодої еліти в Тернополі – це громадська організація, яка займалася розробкою курсів з неформальної освіти для 10-11 класів. Це дало мені можливість зрозуміти, що я далі хочу займатися неформальною освітою, тому що багато молоді потрапляє на роздоріжжя після того, як закінчує школу. Коли ми почали працювати в цьому напрямку, нашою головною метою було зробити все, щоб молодь не повторювала наших помилок, а також помилок наших попередників, які вступали до університету, бо треба вступити, бо мама так сказала. Тому я так дійшов до цього.

Такий стереотип важко зламати. Неформальна освіта, про яку ти говориш, , вона завжди видається дуже ризикованою штукою. Батькам здається, що якщо дитина піде по якихось пройдених схемах, то в неї обов’язково все складеться. Це конфлікт поколінь, важке питання нашого часу. Чи стикалася твоя команда з цим ?

Ця проблема є. Дуже багато батьків не розуміють того, що їхня дитина має жити своїм життям. Вони з обережністю ставляться до будь-чого нового, що не є у звичних системних рамках, бо переважно старше покоління є більш консервативне і, відповідно, коли з’являється якась нова організація чи нова можливість, до неї ставляться з обережністю. Це завжди було помітно, починаючи з Пласту, нашої роботи в Школі молодої еліти. Зараз ми це бачимо в Українській Академії Лідерства, коли нам дуже важко переконати батьків, що потрібно дітей віддати саме до нас, бо це принесе користь. Перше питання батьків: «А буде якийсь диплом?». Якщо ти кажеш, що це заради знань і розвитку, то багато відпадає. Але є такі батьки, які спершу не вірили, але з часом нам вдається їх переконати. З кожним роком довіра зростає.

Скажи, які риси пов’язують дітей, з якими ви працюєте?

Ну, треба, зрозуміти, що ми говоримо про тих, які хочуть трошки більше знати. Тобто ми говоримо не про загальну масу, ми говоримо про людей, які хочуть бути активнішими, кращими і більше служити громаді, тобто це умовно 10% нашого населення, якщо не менше. Якщо характеризувати саме цю активну частину, то дійсно є більш загальна проінформованість, тому що всі читають Інтернет. Для когось розказати новину, яка вийшла півдня тому, то це вже не новина. Всі підписані на найбільші пабліки, українські видання, і всі розуміють, як це відбувається. Але однозначно бракує ґрунтовного знання і трактування цього. Саме для цього й існує академія. Ми стараємось надати інформації якийсь смисл, критично це все проаналізувати і зрозуміти, як далі бути.

У людей зараз дедалі краще розвивається критичне мислення, тому що вони не сприймають ту саму «новину», як щось дане, тобто це вже не «написали – значить так і буде». Порівнюючи навіть з поколінням батьків, чи навіть наших бабусь, які досі дотримуються тої тези, що якщо написано в газеті - то значить правда. Зараз це вже не так і мені здається, що це найбільший плюс, що молоде покоління є критичне і будь-яку інформацію, незалежно від якого рівня спікера, від якого рівня лектора вона надійшла, вони пропускають її крізь себе і проводять аналізування, дискутування.

Є така теза, що ці всі сильні молоді люди, які зараз є в Україні, якщо ситуація далі буде економічно і соціально нестабільна, з часом покинуть нашу державу. Натомість, Українська Академія Лідерства, забираючи цих молодих людей під свою опіку, робить бренд України, в яку варто вкладати зусилля. Наскільки це складно, формувати таку свідомість, з якою ваші студенти не захочуть потім зібрати речі і виїхати закордон?

Це дуже серйозне питання. Теоретично, від чого формується імідж? Бренд країни визначається її можливостями, тобто чому люди, студенти особливо, вступають на навчання закордон, чи їдуть працювати закордон? Тому що вони бачать там якусь можливість. Зважаючи на те, що сучасне молоде покоління є критично мисляче, воно інформаційно адаптоване, всі мають смартфони і т.п., то, відповідно, вони аналізують можливості. Якщо Україна не пропонує тих можливостей, то й бренд України стає для них менш конкурентоспроможним і вони не розглядають Україну як варіант для того, щоб залишитись і тут щось творити. Тому ми маємо створювати тут багато можливостей для самореалізації. Якщо людина бачить себе в сфері бізнесу, то повинні бути умови для того, щоб вона йшла і створювала свій малий бізнес. Щоб була комфортна система оподаткування, щоб була система малих кредитних ставок і т.п. Якщо людина бачить себе у державній службі, то мають бути створені умови для того, щоб на 4-5 курсі вона вже йшла працювати в органи місцевого самоврядування, в державні органи. Тоді людина буде бачити, що є можливість зростати далі.

Після Майдану дуже багато молодих людей увійшло у різні державні структури, органи місцевого самоврядування. Це був прилив свіжої крові, але з іншого боку, не відбулися реформи по підвищенню заробітної плати для держслужбовців, і, відповідно, ті люди, які пропрацювали два роки, вони втомилися і багато з них пішло зі сфери. Вони поїхали в ті країни, де їм запропонували більше. Тому, якщо в двох словах говорити, як створити бренд для того, щоб молодь залишалась, - нам потрібні можливості для розвитку, а для того має бути робота.

Ukrainian Leadership Academy in forest



Крім формальних складових навчання в Українській Академії Лідерства є дуже багато неформальних. Найбільше мене вразив ваш вертеп. Я слідкувала за тим у Facebook, це було реально круто, тому що це вже бренд. Це направду формує бачення того, що зібралися люди не просто випадкові, а що це є команда. Які найпотужніші об’єднуючі фактори?

Те, що всіх об’єднує - це цінності. В Академії сім цінностей: це «будь вільним», «будь справжнім», «будь мудрим», «будь творчим», «будь другом», «Будь, бо ми є Україна». Ці цінності і є тим спільним. Ми відчуваємо себе командою, бо ми сповідуємо ці цінності. Це те, що формує загальні командні принципи. Ми постійно проводимо різні мандрівки, вертеп - це була одна із мандрівок на Східну Україну для того, щоб дослідити українську культуру. Мандрівки - це є те неформальне, що впливає на формування світогляду і розуміння, чим насправді є Україна. Ми завжди говоримо нашим студентам: щоб сформувати нову Україну, ми маємо її зрозуміти, її об’їздити, ми маємо познайомитися з людьми, які тут живуть. Ми приїжджаємо в місто і говоримо, що місто - це перш за все люди, ми спілкуємося із середовищем, яке «рулить» цим містом, яке його розвиває. Ми досліджуємо проблеми цього міста, ми не проводимо як таку екскурсію містом, ми намагаємось якнайбільше дослідити його, щоб зрозуміти як в майбутньому воно буде розвиватися. І, можливо, наші студенти, які є з тих міст родом, або захочуть туди переїхати, будуть його розвивати.

Українська Академія Лідерства, напевно, займає 90% твого часу, ти докладаєш душу до цієї роботи, що тебе захоплює в ній найбільше?

Я думаю, що кожна людина, якщо вона працює на своєму місці, то вона працює там 24 години на добу, враховуючи ще й сон. Так воно й повинно бути, бо ми виховуємо людей, які мають працювати за призначенням, знайшовши свою «сродну працю». Немає сенсу виховувати якихось роботів, які працюватимуть на фабриках. Мене заряджає бачити розвиток, те, що ми розуміємо, що ми робимо і те, що аналогів в Україні цьому ще не було. Ми розуміємо, що у нас дуже мало часу і ми мусимо чим швидше працювати, щоб виховати цих людей. Напевно, найбільше заряджає те, що це своєрідний світ, який ми формуємо, ідеальний світ, і ми б хотіли, щоб все те, чого ми навчаєм, поширювалося далі, щоб наші студенти несли важливі цінності в суспільство. Наші студенти є агентами змін, вони приїжджають до себе в школу і починають щось робити, а потім розповідають нам: «Ось, ми приїхали, провели зустрічі з однокласниками, з вчителями», «Ми зібрали нараду жителів і вирішили якусь проблему». І ми розуміємо, що коли ми випустимо з Академії 200 таких людей, кожен з них буде агентом змін, вирішуватиме багато різних проблем і об’єднуватиме навколо себе громаду. Це найбільше, що мотивує нас як команду.

Чи складно навчати дітей бути такими – не боятися чужого осуду, бути прикладом, агентом змін? Що допомагає виховувати такі риси?

Які інструменти це виховують - це, напевно, що самоврядування. В нас в Академії воно працює і працює реально, тобто студенти багато чого планують самі і роблять самі, а ментори є їхніми наставниками і консультантами, а не директорами, менеджерами, які роблять роботу замість них. І цей метод роботи вчить того, що ти маєш брати на себе відповідальність. Наприклад, не склав ти меню на наступний тиждень, не буде що їсти, не прибрали сьогодні в залі - завтра зал буде брудний, прийде лектор, буде соромно. На вертеп діти самі писали сценарій - вони знали, що якщо напишуть його зле, то засоромляться на всю країну, бо їх знімають камери. Для них це була мотивація. Для того, щоб виховувати в людях відповідальність, потрібно їм вже із садочку, із школи давати можливість це робити.

Що найбільше захоплює в роботі із студентами?

Атмосфера. Ми самі створюємо дуже круту атмосферу, яка, можливо, запам’ятається на все життя. Спілкування зі студентами, розуміння того, що вони розвиваються.

Що дає тобі робота в Академії Лідерства для особистого розвитку?

Постійна робота над собою, тому що ти мусиш також розвиватися, ти мусиш зранку вставати на руханку, постійно бути з ними, слухати їхні лекції, читати книжки, бажано вдвічі більше, ніж студенти, розуміти, що якщо ми хочемо їх чогось навчити, то ми мусимо самі чогось навчитися. В Академії не працює приклад того, що якщо ментор каже пробігти 5 кілометрів, а сам натомість не може цього зробити. Ми не можемо чогось просити студентів, якщо ми самі цього не пройшли чи не зробили. Це розвиває. Якщо ти дотримуєшся цих принципів, то ти ростеш.



Хочеш дізнатися більше? Зареєструйся, приходь і почуй спікера
4 лютого 2017 року в актовій залі Університету Франка!

google+ twitter pinterest vkontakte

Партнери University Talks @Lviv

lviv First step lnu utrend hpilosophy УКУ Velykoho Bazhayte
BERTA Nash Format Zdorova Voda Radio Skovoroda
Українська академія лідерства Maslo TOM Добрий вечір StudRada Kitchen Lviv Добрий хліб FRI
ТРК-Львів Ipress ua Studway UAK AIESEC
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК

© NGO UTrend. All rights reserved