Denys Kolyada
google+ twitter pinterest vkontakte

Коли команда UTrend завітала на ІІ Всеукраїнський діалог Principium, ми були приємно здивовані, побачивши, що слово від організаторів виголошували студенти. Захід такого масштабу, де поряд сидять представники влади, бізнесу та громадськості й міркують про те, як довіряти і якою повинна бути ця довіра, - дає усвідомлення того, що твоя країна рухається у вірному напрямку. Денис Коляда, ідейний натхненник та організатор Principium, каже, що немає нічого неможливого і все в наших руках. Ми йому віримо і тому ділимося натхненням з тобою!

Principium – це крутий, масштабний захід. Для того, щоб бути готовим проводити такі, необхідна довга передісторія. Яка твоя?

Перший рік, коли був, власне, Майдан, я був першокурсником. Ми тоді всі поїхали на Майдан. Всі з УКУ їхали тоді на Майдан. Після, на другому курсі, створив ГО«Великого бажайте». Моєю метою було спонукати студентів УКУ розвиватися не лише в навчанні, а й формувати нові цілі, візії, місії та мрії. Я хотів донести, що мрія – це важливо, що мрії - це те, що пробуджує і змінює світ.

Ми зняли ролик, всього за три дні з допомогою пана Мирослава Мироновича і його контактів. Серед інших в ньому були Богдан Гаврилишин та Мирослава Гонгадзе, які говорили про те, що варто мріяти. Я просто знайомився з ними у Facebook і люди погоджувались. Це було певним доказом Божого благословення, чи, не знаю, проводу вищих сил, тому що всі двері, в які я стукав, відчинялися.

Потім я приїхав і презентував фільм на Дні гуманітарного факультету в УКУ, це було в 2014 році. Після того до мене почали підходити експерти і казати: «Давай щось робити, давай якусь цікаву ініціативу зробимо, давай це будемо спільно розвивати». Так і була створена ініціативна група «Великого бажайте». Цей слоган мене завжди стимулював до якихось певних дій, завжди мене надихав. Вперше його почув, досліджуючи життя Йосифа Сліпого. Цей чоловік, який після таборів приїхав до Рима, там мріяв про вільну Україну, там знав, що вона буде, був переконаний в цьому - це дійсно доказ того, що мріяти варто, бо мрії реалізуються.

Моєю дипломною роботою в коледжі був документальний фільм про Йосифа Сліпого і він познайомив мене з Мирославом Мироновичем, Ярославом Грицаком, а якщо вже знайомишся з такими людьми, то там вже не залишається варіантів - ти маєш вступати в УКУ! Я вступив на історичний і ми вирішили робити фільм, який називався «Ми» про студентів на Майдані. Нас тривожило, чому студентство не сформувало нову силу, не вилилось в якісь певні рухи. Відповідь проста й сумна водночас - тому що є політичні амбіції, тому що їх з’їла велика політика, тому що не було ніякої програми розвитку і це зараз те, з чого ми починаємо. Проте запити у суспільстві зовсім інші. Суспільству не вистачало консолідації. Ми розуміли, що у нас є дуже багато класних та креативних майданчиків, громадських організацій, стартаперів, які живуть в цій країні і хочуть її змінювати, але не знають як. Вони і одне про одного не знають, ми взагалі не знаємо одне про одного, хто що робить і так далі. Нашою ідеєю було створити публічний простір, який мав би принцип доданої вартості, ідею, що разом ми можемо мислити.

Ти людина віруюча, хоча зараз серед молоді дуже популярна позиція агностика. Дуже багато молодих людей не визначають себе, як віруючі люди і взагалі хочуть абстрагуватися від віри в Бога. Як ти до цього ставишся?

Більшість людей, які називають себе агностиками, не знають що таке «ангостик», не знають звідки агностицизм з’явився, звідки він вийшов. Це люди, яких вже давно не бентежить суспільство. Церква, як вона задумувалася, не була чимось в світі, вона була світом. Вона не мала меж, не мала кордонів, їхня позиція була - змінити світ і вони таки його змінили.

Для мене важливо сказати, що людина, яка сьогодні каже, що вона не віруюча – в тім немає нічого страшного. Якщо ми справді віруючі люди, то казати треба не про те, що хтось віруючий чи не віруючий. Треба казати про те, що хтось вірить в себе. А взагалі, такі слова – це зневіра в Бога. Там є кардинальна позиція - надто просто тоді виходить вірити у абсолютно доброго Бога, який любить людей, страждав за них і так далі. Християнство - це дуже проста релігія, насправді. Це віра в людину.

Я з родини протестантів і це те, в чому я виріс. Англійський письменник і богослов, один з моїх улюблених сказав, що Бог, який являється нам десь там в космічних світилах або в авторів, письменників, поетів - це вигаданий Бог, такого Бога не існує. Бог - у повсякденному житті, який є тут і зараз.

Kolada whith his friend



Ти кажеш «вірити в людину». І, я так розумію, ця віра в людей привела тебе тоді на Майдан, вона керує тобою, коли ти продовжуєш свою діяльність. Але в людях дуже просто розчаруватися, в людях багато недоліків, люди часто підводять, люди часто зраджують, бо самі не знають чого хочуть. Як при цьому всьому зберігати довіру до людей?

Як довіряти людям? Знову ж таки, беремо образ Різдва. Бог оголюється, Бог стає немовлятком і довіряється повністю людям. Через тридцять років його розіпнуть. Коли ти довіряєш людині, ти мусиш, в принципі, бути готовим до того, що, напевно, тебе розіпнуть, що ця довіра приведе тебе до плачевного кінця. Але казала людина, яку я поважаю: «Коли в мене відчуття, що все пропало, я всім нагадую одну історію: як в п’ятницю всім здавалося, що пропало все, але пройшло три дні і прийшла неділя. І в неділю все змінилося».

От, наприклад, - Мартін Лютер Кінг. Коли він почав свою боротьбу, його кидали в тюрми. Але він здобув довіру суспільства, тому що це людина, яка йшла просто за своєю мрією і він своєю мрією поділився з суспільством. І це змінило суспільство так, що у країні, де був расизм, дискримінація темношкірих, Мартін Лютер Кінг своєю мрією проклав дорогу Бараку Обамі до президенства, бо тоді ніхто не міг подумати, що темношкірий може стати президентом.

Інший приклад, подивіться на Ілона Маска. Це людина, яка довіряє своїй команді, яка довіряє сама собі, тому що, якщо ти віриш в людей, ти сам в себе повинен повірити. Мені здається, що він бачить ціль, і коли люди кажуть, що це неможливо, він сміється їм. І знаєте, коли він казав у 2000 році, почавши кампанію по розробці сонячних батарей, йому казали «Це не перспективно, ви прогорите!». Але подивіться, пройшло зараз декілька років, і він є монополістом, тому що крім Маска це ніхто не робить. І коли він сьогодні каже, що відкриє колонію на Марсі - я йому вірю!

Нам казали, що багато речей є неможливими. Нам казали, що інтерв’ю у Вакарчука неможливо для студентського фільму взяти - ми взяли. Ми - студентська організація, хто міг подумати, що студентською організацією зацікавиться адміністрація президента, що приїдуть такі спікери? Ми насправді не знали, чим ми будемо займатися, у нас нема ніяких гарантій, що от завтра ми будемо живі. На сьогодні у нашій країні нема гарантій, що ми будемо живі з таким сусідом - йому в голову може щось стукнути і світ його не зупинить. Тому важливо зараз робити такі речі, які здаються безглуздими і невчасними з банальної точки зору.
Усі сумують, насправді. Іноді бувають випадки, коли ти кричиш, що усе пропало, в кінці-кінців навіть найбільші оптимісти сумують. І мені також здавалось дещо неможливим.

Що ти робиш, коли щось здається неможливим?

Обертаюсь назад, дивлюсь на людей, яким теж здавалось, що вони роблять неможливе. Ми взяли одне гасло «Лупайте сю скалу і зберігайте спокій». Це геніальний вислів Франка, на всі часи, на сьогоднішні часи! Без паніки, без крику «все пропало» просто робити свою справу щодня і впевнено.

А насправді, це більше формує середовище. Я вдячний Богу за середовище в УКУ. Думаєте, владиці (Владика Борис Ґудзяк, президент УКУ – прим. ред.) ніхто не казав, що це все не вдасться, що це все загнеться?

Взагалі, казали, що УКУ дуже змінилося за останні роки, тобто ви так вирвалися з університету, шо Principium тому дуже гарний доказ, шо ти. Але я тебе хотіла таке запитати, якщо ти не потрапляєш у те середовище?

Шукай друзів, шукай таких самих дурнів. Джобс сказав, що «Слава безумцям. І хай люди скажуть, що вони дурні, а я скажу, що вони генії. Бо тільки дурень думає, що може змінити світ». Світ складається з трохи інших перспектив. Якщо хтось переконаний, що світом правлять жорсткі закони бізнесу, грошей, я, як історик, кажу: ні. Світом править закон випадковостей, якщо атеїстично. Якщо знову говорити про неможливе і можливе, то Нельсон Мандела колись сказав фразу: «Все неможливе було неможливим до тих пір, поки хтось це не зробив». Тому треба брати і робити. Якщо нема середовища, то його можна сформувати!



Хочеш дізнатися більше? Зареєструйся, приходь і почуй спікера
4 лютого 2017 року в актовій залі Університету Франка!

google+ twitter pinterest vkontakte

Партнери University Talks @Lviv

lviv First step lnu utrend hpilosophy УКУ Velykoho Bazhayte
BERTA Nash Format Zdorova Voda Radio Skovoroda
Українська академія лідерства Maslo TOM Добрий вечір StudRada Kitchen Lviv Добрий хліб FRI
ТРК-Львів Ipress ua Studway UAK AIESEC
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК
lnu ЛНУ utrend hpilosophy УКУ
lnu Наш Формат Здорова вода
Добрий вечір Кітчен Львів Студентська рада УКУ Масло ТОМ Добрий хліб
Перший карєрний крок Великого Бажайте ФРІ Академія лідерства
Радіо Сковорода aiesec ТРК Львів
ipress.ua studway УАК

© NGO UTrend. All rights reserved